Туристів з кожним роком усе більше приваблює Тернопільщина та адміністративний центр даного мальовничого краю, в якому збереглося чимало старовинних архітектурних пам’яток та панує особлива, колоритна атмосфера.
Ця стаття розповість про місто Тернопіль, історія якого налічує кілька сторіч, і познайомить з його життям за різних часів.
Історія Тернополя: від прадавніх часів до XVII століття
Археологічні розкопки засвідчують, що територія, на якій знаходиться головне місто Тернопільської області, була заселеною ще в епоху мезоліту.
Доказом цього є знахідки археологів, що знайшли у відповідній зоні залишки поселення трипільської культури часів ІІІ тисячоліття до нашої ери. Окрім того, дослідниками під час розкопок було виявлене місце поховання. Орієнтовний час закладення цього могильника – VII століття до нашої ери.
Не можна сказати точно, скільки років Тернополю, але у письмових джерелах 1540 року це місто вже згадується. Пов’язана дана згадка з отриманням краківським магнатом Яном Танровським місцевості Тернополя в Теребовлянському повіті від польського короля Сигізмунда. Це був не просто щедрий подарунок монарха. Даний королівський презент зобов’язував коронного гетьмана Речі Посполитої Тарновського побудувати за річкою Серет оборонну споруду.
Будівництво цитаделі з високими кам’яними стінами тривало 8 років. У цей час поблизу фортеці почало утворюватися поселення. 1548 року місту було надане магдебурзьке право.
Цього ж та наступного століття в Тернополі активно будувалися церкви. Першою побудували храм Воздвиження Чесного Хреста, потім у місті з’явилася церква Різдва Хрестового, а в 1636 році звели ще одну святиню – храм Успіння Пречистої Діви Марії.
У період з 1544 по 1698 рік історія Тернополя була пов’язана з набігами ординців. Татари та турки регулярно нападали на місто, палили будівлі в ньому й села довкола нього та брали місцевих мешканців у полон. Особливо сильних руйнувань, грабувань ординців і пожеж містечко зазнало в 1544, 1575, 1589 та 1618 році.
У середині XVII століття численні тернополяни взяли участь у визвольному поході під проводом Богдана Хмельницького – вони стали на бік козаків, виступаючи на захист власних прав, своєї культури та віри.
Тернопільщина в складі Австрії (1772-1918)
У 1772 році місто та прилеглі до нього території стали складовою монархії Габсбургів. Тернополю був присвоєний статус повітового центру королівства Галицького і Лодомерського – так називалась новостворена провінція імперії.
1809 року за умовами Шенбруннського миру Тернопільський округ із населенням кількістю 400 тисяч перейшов до складу Російської імперії, але вже 6 років потому він знову повернувся до Австрії, згідно з умовами Віденського конгресу.
Доведені факти з історії Тернополя свідчать, що з середини позаминулого століття він розпочав розвиток як вільне королівське місто з власним гербом. Такий статус був містечку подарований цісарем Фердинандом.
Після цього було збудовано шість доріг, які вели до міста, а також з’явилося залізничне сполучення між Тернополем та Львовом. Окрім багатьох ремісницьких цехів типу кравецьких, столярських, ковальських тощо, в ньому відкрилися дві банківські установи та 5 приватних млинів.
На кінець ХІХ століття кількість тернополян налічувала більш ніж 30 тисяч осіб. Порівняно з 1808 роком чисельність городян зросла приблизно в чотири рази.
З 1848 року місцевою інтелігенцією була ініційована боротьба за національну ідею. Поштовхом до цього стали революційні події.
Значну роль у духовному розвитку регіону з метою етнічного самовизначення відіграла філія «Просвіти», яку в місті у 1786 році відкрив відомий громадсько-політичний діяч Олександр Барвінський.
Дана установа займалася організацією етнографічних виставок, концертів та видавництвом книг з історії України. А ще «Просвіта» відкрила для містян української національності книжкову крамницю та бібліотеку.
У 1898 році вперше відтоді, коли з’явився Тернопіль, у ньому була відкрита українська гімназія. Відомо, що в цьому освітньому закладі викладали та навчалися багато видатних людей. Серед них можна назвати режисера Леся Курбаса, композитора Василя Барвінського, науковців Романа Смакулу й Степана Балая та письменника Володимира Гжинського.
Початок минулого століття став часом заснування спортивних та культурно-просвітницьких товариств. Найвідоміші об’єднання називалися «Пласт», «Сокіл» та «Січ».
У 1918 році, коли Австро-Угорщина розпалася, вихованці цих товариств стали на захист Західноукраїнської Народної Республіки.
Друга світова війна та період СРСР
Тернопіль був столицею ЗУНР, але недовго, а до того часу, поки місто не було захоплене поляками.
Влітку 1941 року в ньому відбувся багатотисячний мітинг з нагоди Акту проголошення Української Держави. Очільником управління округу став В. Охримович.
В 1944 році Тернопіль, як раніше називали Тарнопіль, отримав свою сучасну назву. Такий вердикт винесла Верховна Рада СРСР.
Воєнні події 1941-1945 років завдали місту значних руйнувань. Тернопільський став було знищено повністю.
Відновлювати це водосховище почали лише в 50-х роках. Тоді була збудована нова дамба. Загальна площа відновленої водної перлини, яку тепер назвали Комсомольським озером, була збільшена до майже 400 гектарів.
Поруч зі ставком цього часу облаштували пляжну зону та впорядковували центральний парк імені Тараса Шевченка. Будівля Старого Замку також була відновлена в популярному на ту пору неокласичному стилі. Її приміщення стали використовувати під Палац Спорту.
Оскільки планове будівництво озера передбачало його поглиблення, із дна його бульдозери нагребли мул, а потім на цьому шматочку суші були насаджені дерева. Так у Тернополі з’явилася одна його візитівок – острів Кохання.
Протягом 1950-х-1960-х років обласний центр набув вираженого промислового профілю. У ньому почало працювати машинобудівне підприємство, що займалося виробництвом комбайнів, завод залізобетонних конструкцій та бавовняно-прядильний комбінат.
Водночас Тернопіль перетворився на студентський та освітній центр. У місті відкрилося декілька навчальних закладів, які наразі є гуманітарними та технічними вишами.
У 1975 році в ньому з’явився тролейбусний транспорт.
Історія Тернополя: роки Незалежності
Напередодні здобуття Україною статусу Незалежної держави Тернопіль став осередком національно-демократичного відродження.
Після 24 серпня 1991-року в місті та області почали активно перейменовувати організації, підприємства та установи, пов’язані з комуністичною пропагандою.
Тернополяни ніколи не лишалися осторонь політичних подій, що відбувалися в країні – в адміністративному центрі Тернопільщини активно підтримали в Помаранчеву революцію, і Євромайдан.
Відомо, що серед героїв Небесної Сотні, як загинули під час масових протестів у Києві, було кілька активістів із Тернополя.
Сучасний герб міста включає знак «Леліва», що колись був родовим атрибутом засновника його – Яна Амора Тарновського. Усі зображення та кольори на ньому – символічні.
Більше про історію Тернополя читайте на нашому порталі.
