На мальовничому пагорбі в селі Сидорів на Тернопільщині височіє Сидорівський замок-корабель. Виглядає як старовинний кам’яний корабель, що немов зупинився на берегу річки Збруч. Цей загадковий замок, зведений наприкінці XVI — на початку XVII століть, відзначається своєю унікальною архітектурною формою та багатою історією, що переплітається з численними легендами.
Хоча Сидорівський замок може бути менш відомий порівняно з іншими пам’ятками Поділля і Галичини, його історія не поступається за значенням і захватними сюжетами жодному європейському замку. Уявіть собі величні стіни, що тремтять від шепоту історії, і покручені коридори, що зберігають сліди минулих століть.
Історія Сидорівського замку
Замок у Сидорові — це мовчазний свідок століть, що стоїть на мальовничих пагорбах Поділля. Його історія починається в середині XVII століття, коли чернігівський воєвода Марцін Калиновський, представник впливового роду Калиновських, вирішив звести тут неприступну фортецю. Піднявшись над околицями, замок мав бути символом сили та могутності, захищаючи родові землі від численних ворогів.
Але навіть найміцніші стіни не могли гарантувати вічної безпеки. У 1672 році замок опинився в епіцентрі боротьби з турецькими військами, які, після запеклих боїв, все ж захопили його. Попри це, фортецю швидко відновили, а в її стінах з’явився костел, де знайшли спокій декілька представників роду Калиновських, що додало місцю особливого сакрального значення.
У XVIII столітті роль замку як оборонної споруди поступово зменшилася, і він почав занепадати. Після того як у 1770 році він перейшов у власність родини Бєльських, а згодом М’янчинських, нові власники не надто переймалися його відновленням. Замок почав розсипатися, втрачаючи колишню велич.
Наступним власником став Ф. Коритовський, але й він недовго тримав ці землі у своїх руках — замок перейшов до родини Пайгертів, нащадків середньовічних лицарів-хрестоносців. Однак і вони не вдихнули в нього нового життя. Старі стіни почали повільно руйнуватися, і фортеця залишилася напризволяще.
З часом деякі місцеві жителі розібрали частини мурів на будівельні матеріали, проте в’їзну вежу вирішили зберегти. Навіть сьогодні можна побачити табличку, що висить на залишках цієї споруди, нагадуючи про славетне минуле Сидорівського замку, який місцеві жителі ласкаво називають “крейсером”.
Одним з останніх власників замку був відомий поет і художник Йосип Пайгерт. Саме тут він зберігав свою велику бібліотеку, яка мала значне культурне значення. Пайгерти залишалися господарями замку аж до приходу радянської влади у 1939 році.
Сьогодні замок у Сидорові — це руїни, але й вони розповідають захопливу історію про велич і занепад, про людей, що мріяли й боролися. Він нагадує про часи, коли навіть найміцніші кам’яні стіни не могли захистити від викликів долі, проте залишали по собі легенди, які живуть у серцях.
Легенда, що огортає замок
Одна з найбільш захватних легенд розповідає про двох доньок колишнього власника цього замку. Обидві сестри мали долю, сповнену драматизму та інтриг, які переплітаються з історією самого замку.
Одна з доньок стала дружиною шляхтича з гордого і войовничого роду. Цей шляхтич був відомий своєю незламною честю і запальним характером, готовим захищати свою гідність навіть шляхом насильства. Іншу ж дочку, за переказами, викрав молодий шляхтич Адам Калиновський. Його стосунки з родичами дружини були не менш складними: між ним та першим зятем точилася глибока неприязнь.
Після смерті господаря замку перший зять скористався ситуацією. Ніччю він вивіз усі багатства родини, включаючи золоті прикраси, срібло, хутра і старовинні коштовності. Свідки стверджують, що з Сидорівського замку вирушило близько двох сотень возів, навантажених скарбами, і велика кількість худоби. Найціннішим трофеєм вважалася карета Калиновських, виготовлена з чистого золота.
Однак ця історія не закінчується на цьому. Адам Калиновський, який згодом повернувся до цих земель, вирішив відновити справедливість. Він повернув усі захоплені скарби назад у замок і, за легендою, заховав їх у таємничих підземеллях замку. З того часу багато сміливців і шукачів пригод намагалися знайти цю золоту карету, досліджуючи заплутані підземні ходи, але поки жодному з них не вдалося розгадати цю загадку.
Можливо, ці підземелля і сьогодні приховують свою таємницю, зберігаючи загублені скарби від людських очей. А можливо, золота карета залишиться лише частиною чарівної легенди, що передається з покоління в покоління, пробуджуючи уяву і захоплення в тих, хто мріє розкрити невідоме.
Костел-велетень: духовна опора Сидорова
На протилежному від старовинного замку пагорбі височіє надзвичайний костел, зведений у період з 1730 по 1741 рік під керівництвом Марцина Калиновського та його сина Людовіка, які були впливовими старостами Вінницького. Цей храм, виконаний у стилі пізнього бароко, вражає своєю унікальною архітектурною формою та особливостями конструкції, що нагадують герб родини Калиновських.
Першоначально проєкт костелу розробив видатний архітектор Ян де Вітте, староста Кам’янця, який спочатку планував три нави. Проте цей задум не вдалося реалізувати.
Костел був урочисто освячений у 1741 році під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Архітектурний дизайн храму захоплює: вузький пресвітерій має форму стріли, що закінчується гострою апсидою з увігнутими бічними стінками. Дві вежі на фасаді спочатку мали п’ятикутний вигляд, але з часом стали чотирикутними. Особливою окрасою є сонячний годинник на правій вежі, який додає характеру та функціональності цьому архітектурному витвору.
Під костелом знаходиться крипта, де поховані члени родини Калиновських. Відомо, що костел належав домініканцям-обсервантам, і біля нього збереглися залишки їхнього монастиря. На фронтоні храму височіє скульптура Діви Марії, а перед костелом стоїть фігура Христа, яка підкреслює святість і значущість цього місця.
Інтер’єр храму також має свою унікальність: старовинний орган, різьблені вівтарі та свічники додають ще більше історичної цінності. Костел у Сидорові – це не просто архітектурний ансамбль, а справжній скарб української культурної спадщини, який вражає своєю елегантністю та значущістю в історії регіону.
Цікаві факти про Сидорівський замок-корабель
⦁ Унікальна форма: Замок мав особливу витягнуту форму з півночі на південь, його довжина складала 178 метрів, а ширина з заходу на схід лише 30 метрів. Це давало замку значні переваги в обороні, забезпечуючи краще поле огляду та захист.
⦁ Сім веж: Взамокі було сім веж, що забезпечували різноманітні функції, від оборони до спостереження. Вежі були важливими елементами архітектури та забезпечували стратегічний огляд навколишніх територій.
⦁ Могутні стіни: Стіни замку мали товщину близько трьох метрів і були оснащені амбразурами для гармат. Це дозволяло оборонцям вести вогонь по нападу з різних кутів, підвищуючи обороноздатність фортеці.
⦁ Оборонні ходи: Стрільниці були обладнані спеціальними ходами, що дозволяли вести перехресний вогонь, надаючи оборонцям можливість покрити більше площі та посилити оборону.
⦁ Турецька навала: У 1672 році замок сильно постраждав від турецького нападу. Після цього його відновлювали, але з часом, коли напади припинилися і потреба в такій потужній фортеці зменшилася, замок поступово занепав.
⦁ Природні перепони: Річка Суходіл, що оточувала замок, була частиною оборонної системи. Греблі перепиняли річку, створюючи додаткові перешкоди для можливих нападників. З трьох боків замок був оточений ставами та болотами, що підсилювало його обороноздатність.
⦁ Додатковий захист: На південному сході замок мав глибокий рів і вал, залишки яких можна побачити та сьогодні. Природна еспланада, утворена відкритими берегами річки, робила замок добре видимим для ворогів, що дозволяло оборонцям краще підготуватися до нападу.
Де розташований Сидорівський замок
Замок, розташований у селі Сидорів, що приблизно за 7 кілометрів на південь від Гусятина в Тернопільській області, є справжнім перлом середньовічної архітектури. Він височіє на пагорбі, з трьох сторін оточеному річкою, що надає замкові величного вигляду.
Як дістатись до замку
Щоб дістатися до Сидорівського замку з Тернополя, спочатку потрібно доїхати до Гусятина. Приміські автобуси вирушають із тернопільського автовокзалу і привезуть вас до цього населеного пункту. З Гусятина також є автобусне сполучення з селом Сидорів, де розташований замок.
Варто заздалегідь спланувати маршрут, щоб вчасно дістатися до Сидорівського замку і насолодитися його історичною атмосферою.
Сидорівський замок — це не просто руїни, а справжній архітектурний перлинник, який дихає історією та легендами. Кожна його стіна, кожний куточок зберігають пам’ять про минулі століття, пробуджуючи інтерес і захоплення у кожного, хто його відвідує. Мандруючи цими древніми стежками, можна не тільки доторкнутися до минулого, а й відчути дух епохи, яка формувала обличчя сучасного світу.
Більше про цікаві місця Тернополя та області дізнайтесь за посиланням.