Остап Вишня – один з найбільш відомих українських письменників. Він є представником «розстріляного відродження», увів в літературу нове поняття «усмішка» та асоціюється з легкістю і жартами. Проте, його життя зовсім не було таким безхмарним як здається на перший погляд.
Ранні роки Остапа Вишні
Давно відомо, що Остап Вишня – це псевдонім письменника. Справжнє ім’я – Павло Михайлович Губенко. Він народився 1 листопада 1889 року біля містечка Грунь на Полтавщині. Зараз це Сумська область. Батько був відставним солдатом і працював на поміщика. У сім’ї всього було 17 дітей. Письменник згадував, що його діди були шевцем і хліборобом у ближніх селах. А про інших своїх родичів Павло нічого особливо не знав, бо йому нічого не розповідали.
Хлопчик навчався у школі при Міністерстві народного «просвєщенія». Остап Вишня згадував, що віддали його до школи тоді, коли йому не було ще й шести років. Тоді вчився у Зінькові у двокласній школі. У 1903 році хлопець закінчив заклад зі свідоцтвом про те, що може бути поштово-телеграфним працівником. Але хлопчик ще був надто малий, тому його повезли до Києва у військово-фельдшерську школу. Письменник розповідав, що коли мати привезла його до Києва, то так він і йшов до самої Лаври з розкритим ротом. У фельдшерській школі хлопця могли вчити за «казьонний кошт» як сина відставного солдата.
У 1907 році Павло закінчив заклад і почав працювати фельдшером. Спочатку служив у російській армії, а тоді у лікарні Південно-Західної залізниці в Києві. Але хлопець не збирався бути медиком, тому у 1917 році вступив у Київський університет. Та пізніше все ж присвятив себе журналістиці.
Остап Вишня та УНР
У 1918 році Павла мобілізували до армії УНР. Він керував практично всіма госпіталями, де лежали вояки УНР та галицької армії. Був досить впливовим чиновником. У 1919 році чоловік потрапив у полон до більшовиків. Його чин тоді був досить високий – начальник медико-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Він курував всі військові шпиталі молодої республіки. А через те, що Тернопіль три рази був столицею УНР – вплив Тернополя на творчість Остапа Вишні, звісно, був. Хоча про це місто він практично ніколи не згадував. Але, часто влада УНР засідала у поїздах, де постійно перебував Остап Вишня, лікуючи поранених хворих і тифозних. Тому він у своїй ранній творчості згадував про ватажків і лідерів УНР.
Вже тоді, коли Остап Вишня був медиком, до нього прийшла літературна муза. Він писав фейлетони про гетьмана Павла Скоропадського, генерала Антона Денікіна, Антанту. Також критикував і Симона Петлюру. Саме Губенко сказав, що «У вагоні Директорія, під вагоном – територія».
Навесні 1921 року Павла Губенка випустили з ув’язнення.
Злет письменника
З початку 1920-х років у творчості Остапа Вишні почався справжній злет, який тривав ціле десятиліття.
У квітні 1921 року Остап Вишня став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК». Він дуже активно працював і виступав. 22 липня 1921 року у «Селянській правді» з’явилася стаття за підписом «Остап Вишня».
Письменник був максимально активним і обласканим радянською владою. Він писав українською, тому був близьким до народу і селян. Багато неписьменних селян йшли до хат – читалень аби самостійно навчитися читати фейлетони Остапа Вишні. Кажуть, що саме творчість цього гумориста зробила багатьох неписьменних українців письменними, а російськомовних змусила вчити українську. Також Вишня брав участь у літературних об’єднаннях «Плуг», «Гарт», «Червоний перець». Був у оргкомітеті Спілки письменників України.
Про життя Остапа Вишні в Тернополі невідомо нічого, адже письменник там ніколи не жив. А от місцем, де він дійсно любив бувати був харківський дім «Слово». Саме Остап Вишня був головою кооперативу цього будинку. Кажуть, що письменник, перебуваючи у Москві, передав на одному із заходів записку Сталіну про прохання грошової допомоги на добудову будинку «Слово». Тоді пішов до готелю «Асторія», в якому зупинився. Увечері до кімнати зайшов чоловік з валізою і револьвером. Він запитав письменника ім’я і розкривши валізу, висипав з неї багато грошей на добудову будинку «Слово». Чи правда це невідомо, але харківський дім для літераторів був добудований, хоч за іронією долі звідти у 30-х роках було заарештовано більше 70-ти письменників.
Арешт письменника
Остап Вишня був надзвичайно популярним, другий після Тараса Шевченка. До арешту письменника було видано кілька мільйонів примірників. Проте яскравий період завершився на початку 30-х років. Вже у 1930 році письменник Степан Полторацький опублікував статтю «Що таке Остап Вишня» у журналі «Нова генерація». Полторацький назвав Вишню фашистом і людиною, яка прикривається творчістю, а насправді має антирадянські погляди. У 1934 році цю статтю передрукувала «Радянська Україна».
Остапа Вишню заарештували у 1933 році. Його назвали терористом, який хотів убити Павла Постишева – відомого партійного діяча. Посадили Вишню на 10 років. Під тортурами він зізнався у злочині, якого не скоював. Через кілька років Постишева розстріляли за зраду. Остап Вишня сміявся, що ще кілька років тому він саме так і збирався вчинити.
Відбував покарання в Ухтинсько-Печорському виправно-трудовому таборі. Крім важкої роботи та хвороб, у 1937 році письменника планували розстріляти. Але цього не зробили. Є кілька версій чому:
- Кажуть, що тюремники мали знищити Остапа Вишню. Але за документами такого в’язня не було, був лише Павло Губенко. Але ця версія дещо дивна. Скоріше всього, відповідальний за розстріл тюремники добре знав твори Остапа Вишні й доклав вищому керівництву, що такого в’язня нема.
- Під час транспортування в’язнів на 1000 кілометрів головного наглядача розстріляли, а наказ про розстріл загубили. Хоча дехто каже, що тюремники навмисне загубили наказ, бо пожаліли хворого гумориста.
- Під час транспортування по етапу Вишня захворів запаленням легень і ледь не помер. Тому вмираючого письменника лишили на одній зі станцій. Але він вижив.
- Також кажуть, що одного разу на роботах у лісі у тюремного наглядача стався гострий напад апендициту. Остап Вишня дотягнув хворого до табору і не дав йому померти. За це його помилували.
- Перед звільнення в Остапа Вишні загострилась виразка шлунку. Тому його поклали у табірну лікарню. Тюремний лікар дізнався про те, що письменник має фах фельдшера і зарахував його до штату лікарні, тому життя Остапа Вишні стало легшим.
- Після звільнення з табору письменник потрапив до московської лікарні. Там його лікували і відгодовували, адже він був у вкрай важкому стані. Там же зустрівся з дружиною і дітьми, яких спочатку не впізнав.
Твори Остапа Вишні про Тернопіль невідомі, бо і твори про тюремне ув’язнення. Остап Вишня писав про життя у таборі, але правди там було мало. Він був зломлений і хвилювався про сім’ю.
Кажуть, що ініціатором звільнення Губенка був Микита Хрущов. Він вважав, що своїми усмішками Остап Вишня буде дуже корисним. І справді, відразу після звільнення у 1943 році гуморист написав «Самостійну дірку» про УПА і «Зенітку». Письменник став співцем радянської влади, хоч до кінця життя за ним стежили й вся його родина перебувала у постійній напрузі.
Останні роки життя
Всі ми знаємо, що літературна спадщина Остапа Вишні досить велика. Його гуморески – світлі і яскраві. Письменник висміював особисті слабкості, земляків, проблеми суспільства. Він започаткував новий жанр – усмішку. Відомими збірками є «Вишневі усмішки», «Мисливські усмішки», «Вишневі усмішки кримські».
Писав антирелігійні анекдоти. Після звільнення з табору Остап Вишня отримав квартиру, мав образ дотепного і мудрого оповідача.
Він дуже любив своїх собак, брав участь у собачих виставках, ходив на кінські перегони та в цирк. Обожнював полювання, про що багато писав. Сатиричні твори Остапа Вишні в останні роки життя були максимально «радянськими», але й дотепер їх можна почитати з особливою насолодою.
Працював у редколегії журналу «Перець». Жив у будинку «Роліт» в Києві. Внучка письменника пригадувала, що до останніх днів життя за Вишнею слідкував сусід, який жив навпроти. Він виходив палити тоді, коли до письменника хтось приходив.
Остап Вишня обожнював свою дачу у Кринках. Це місце він любив найбільше. Нещодавно на дачі була проведена реставрація. Але село Кринки знаходяться на окупованій Херсонщині, тому, можливо, дачі уже немає через обстріли та війну.
У 1955 році Остапа Вишню було реабілітовано. Помер письменник 28 вересня 1956 року.
Письменник дуже відомий в Україні. Але через певні його твори все ж не увійшов до золотого списку письменників України. Якщо шукаєте тернопільські корені Остапа Вишні чи його зв’язок із заходом України, то його немає. Все своє життя гуморист провів у Харкові, Києві та далеко від України.
Про Остапа Вишню варто читати, а його твори берегти. Адже усмішки гумориста допомагали жити воїнам і пораненим армії УНР, в’язням таборів, а, отже, допоможуть і сучасним українцям.
Більше про історію Тернопільщини читайте за посиланням.